Олександр КудряшовOleksandr Kudriashov

Київ, УкраїнаKyiv, Ukraine

У дитинстві зовсім не цікавився мистецтвом і творчістю. Уроки малювання в школі також минули повз нього — тоді він мав інші пріоритети та захоплення. Після школи він випадково зацікавився 3D-графікою та роботою з відео, а паралельно відкрив для себе Photoshop. Саме в цей період Олександр почав поступово пробувати створювати щось власне — і для нього відкрився новий світ творчості та мистецтва. Тоді ж він уперше познайомився з колажем, який його захопив можливістю поєднувати різні зображення й створювати нові світи та сенси. З часом Олександр зрозумів, що хоче розвиватися саме у творчій сфері, тому почав глибше вивчати графічний і відеодизайн.

As a child, he was not interested in art and creativity at all. Art classes at school also passed him by — at that time, he had other priorities and hobbies. After school, he accidentally became interested in 3D graphics and video work, and at the same time discovered Photoshop. It was during this period that Oleksandr began to gradually try to create something of his own — and a new world of creativity and art opened up for him. At the same time, he was introduced to collage for the first time, which captivated him with the possibility of combining different images and creating new worlds and meanings. Over time, Oleksandr realized that he wanted to develop in the creative field, so he began to study graphic and video design in more depth.

Хто буде пам'ятати тебе Who will remember you

00:16 сек 00:16 sec, loop

Робота досліджує тему пам'яті та взаємин. Часто кажуть, ми існуємо доти, доки про нас пам'ятають. Але хто саме може пам'ятати нас? Для цього потрібно знаходити «своїх» людей і будувати відносини, які потім продовжуються далі. Так, ці стосунки можуть розпадатися, і цикл починається заново — але саме ці люди стають свідками нашого існування. Сьогодні, коли спілкування змінює форму, а за символами й лайками може ховатися різний намір (у цій роботі я теж зашифрував фразу, відому лише мені та комп'ютеру), виникає питання чи вибудовується справжній діалог між людьми. Адже можна мати сотні підписників і водночас нікого реально не знати. Тож чи є це взаєминами, чи лише цифровою присутністю.

The work explores the theme of memory and relationships. It is often said that we exist as long as we are remembered. But who exactly can remember us? To do this, we need to find “our” people and build relationships that will continue in the future. Yes, these relationships may fall apart, and the cycle begins again — but it is these people who become witnesses to our existence. Today, when communication is changing form, and symbols and likes can hide different intentions (in this work, I also encrypted a phrase known only to me and the computer), the question arises whether a real dialogue between people is being built. After all, you can have hundreds of followers and at the same time not really know anyone. So is this a relationship or just a digital presence?